І день іде, і ніч іде.
І голову схопивши в руки,
Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки! (с) КОБЗАР
Хочу поставити крапку щодо питань мого відношення до акцій, які відбуваються під націоналістичними гаслами і проводяться "начебто-націоналістами" з прихованими обличчями, що ледь осягнули вік повноліття або ще хочуть того віку досягнути, а разом з тим чітко окреслити моє сьогоднішнє бачення українського націоналізму.
1. Захищати історичні забудови українських міст від спотворення і знищення, морське узбережжя, лимани, заповідні степи і ліси, заповідники, карпатські джерела, волинські озера, і ризикувати при тому життям і благополуччям, захищати українські бібліотеки і музеї від розкрадання і знищення, українське письменництво, поезію, театр, мистецтво, видавничу справу і так само українську шкільну, позашкільну і після шкільну просвіту, педагогіку і виховання разом з українськими поетами, митцями, артистами, іконописцями, педагогами, вчителями - є проявом любові до рідної землі, української нації, її історичної спадщини і українських нащадків в незліченних поколіннях. Тому все це є правдивим проявом націоналізму.
Захист існуючих духовних, історичних, культурних цінностей - повторюю для тих, у кого ідеологічний банан у вухах - є ПРОЯВОМ ЛЮБОВІ ДО НАЦІЇ В ЇЇ НАЦІОНАЛЬНІЙ ПЕРСПЕКТИВІ, є вірою в невмирущість нації і надією на Богом бережену долю рідної землі.
2. Нападати зграями на книжкові презентації, перешкоджати діяльності видавництв, культурних центрів, блокувати і припиняти театральні вистави, переслідувати митців, артистів, поетів, письменників, творців духовності і культури - якими би незрозумілими для примітивної непросвіченої стереотипної і недалекоглядної свідомості насильників і погромщиків вони би не були, так само, як і їх твори, - є НАСИЛЬСТВОМ, правовим безладом, злочинним самосудом і свавіллям, яке РУЙНУЄ УКРАЇНСЬКУ ДЕРЖАВНІСТЬ І УКРАЇНСЬКУ НАЦІЮ.
Все це, якщо воно відбувається під гаслами любові до нації і України, істеричними криками про захист суспільної моралі і віковічних християнських традицій, сімейних цінностей і дитячої невинності, якщо воно робиться в не правовий спосіб через погром і безлад Є НАСИЛЬСТВОМ і ПРОЯВОМ НЕНАВИСТІ до людей власної нації і до нації в цілому, до рідної землі, української державності, історії, перспективи і майбутніх поколінь. У цьому випадку націоналістичні гасла і інші "фігові листочки" є ганебною і мерзенною брехнею і маніпуляцією найсуттєвішими цінностями.
3. Є хлопці, що йдуть на фронт задля ЛЮБОВІ І ЗАХИСТУ людей, нації, рідної землі і рідної державності. Вони не мають ненависті до ворогів. Вони готові І БАЖАЮТЬ у будь який момент припинити воювати, як тільки загроза тому, що є правдивою цінністю, мине. Вони готові прийняти того, хто був ворогом, якщо той кається, правдиво покутує і навертається та простягає руку по пробачення.
Але - і БАГАТО ХТО з тих, хто романтично йшов на фронт, у тому впевнилися - є такі хлопці, що йдуть на фронт задля адреналіну, ризикованої гри, можливості постріляти по живих мішенях, допитати "з пристрастієм" полоненого, поцупити, обчистити покинуту прифронтову хату, підпалити покинутий особняк, розстріляти без суду і слідства, бо обтяжує при поверненні з розвідки... Хто знає, про що я говорю, той ЗНАЄ, ПРО ЩО я говорю. Таким цікаво, щоби війна не припинялася, щоби нищення людей тягнулося як мога довше, щоби провокувати нові бійки, щоби створювати нових ворогів - і на фронті, і поза фронтом, аби тільки шини підпалити, петарду кинути, гранатою кудись хлюпнути, камінням в голову дістати... Це шакали, хижаки, недолюдки, і якщо вони прикривають свої садистичні переверзії націоналістичними гаслами і криками "слава нації - смерть ворогам/Україна понад усе!" - то це брехня і маніпуляція істеричних садистів.
Таке саме і з волонтерством.
4. Сьогодні Україна і українська нація потребує не менш, чим припинення війни і осягнення миру, ПРОСВІТИ І ПРОСВІЧЕННЯ, інкультурації в світову цивілізацію, повернення до джерел духовного життя, правдивої - не ритуалістичної та забобонної - релігійності. Сьогодні Українська держава потребує жертовного тримання ПРАВА І ЗАКОНУ - і ризикування життям у відстоюванні ПРАВА І ЗАКОНУ.
Тих, хто з ненавистю йде створювати погроми зі смолоскипами і в балаклавах є досить. Де взяти тих, хто ЛЮБИТЬ націю, рідну землю, українську державність - хто любить її ТУТ, а не з поза кордону? Тих, хто піде просвічувати здичавілих українських дітей, інкультуровувати націю в світовий контекст, повертати до правди, справедливості і милосердя во Христі Ісусі?
...ЧОМУ НЕ ЙДЕ АПОСТОЛ ПРАВДИ І НАУКИ?
- Бо, кажуть, поїхав за кордон вчитися і вже не повернувся, бо там запропонували більшу оплату за ТАКУ САМУ працю. Ось вам і весь український націоналізм вкупі з українською державністю і любов'ю до рідної хати і цвинтаря з прадідівськими гробами.