На останній сесії я в черговий раз поставила два дуже важливих для моєї команди питання: створення Довідника правил поводження в історичному середовищі та співфінансування програми реставрації дверей та брам. Начебто, справа зрушилась - міський голова публічно заявив, що запрошує мене до обговорення пропозицій із головами профільних департаментів. Маю надію, що це не просто слова і ці проекти, нарешті, будуть реалізовані.
Чому це важливо? Пояснюю.
Я часто порівнюю Одесу зі Львовом. Багатьох це дратує, але я жодним чином не хочу цим порівнянням принизити наше місто. Я лиш хочу, щоб ми йшли вже протореним шляхом, не ступаючи на граблі і не припускаючись помилок, які коштують дуже дорого. Так ось Львів, яким ми його знаємо сьогодні, - це результат дуже правильних та послідовних управлінських рішень. Часто непростих та незручних. Одним з таких рішень стала розробка Довідника правил поводження в історичному середовищі. Це документ, який окрім довідникової інформації про історію та культурну цінність споруд, які знаходяться в історичному ареалі, містить чіткі правила щодо того, що і як можна робити з цими спорудами. В ньому - відповіді на запитання про кондиціонери, вивіски, вікна, двері і багато іншого. Це своєрідна біблія містянина.
Я переконана на 100%, що такий Довідник потрібен Одесі. Він виконує одразу дві задачі: виховну та регуляторну. По-перше, ідучи з таким Довідником до школярів, студентів, мешканців ОСББ, ми займаємося просвітництвом, розповідаємо людям про цінність того середовища, в якому ми всі живемо. Це те, що зараз, на жаль, не робить ніхто. По-друге, затверджені містом правила - є дороговказом для мешканців історичних будинків та бізнесу, який винаймає чи володіє приміщеннями в них. Тож туристи, фотографуючи архітектурний ансамбль Рішельєвської чи Катерининської, не будуть змушені прибирати кондиціонери та вивіски у фотошопі.
За попередніми розрахунками, Одесі Довідник правил поводження в історичному середовищі обійдеться у 300-400 тис. гривень. Це не велика сума для проекту такого змістового навантаження, для внеску у наше майбутнє, як би пафосно це не звучало.
Наступне питання - співфінансування реставраційних робіт. Це чудово, коли у міста є кошти на те, щоб привести до ладу фасади та окремі елементи будівель в історичному центрі. Але частіше ми все ж відчуваємо дефіцит бюджету. Співфінансування - коли частину грошей виділяє міський бюджет, а частину збирають мешканці та власники бізнесу - може стати виходом в цій ситуації. Це одночасно і полегшить тиск на бюджет міста, і змусить одеситів відповідально поставитися до проведених робіт, берегти в подальшому відремонтований фасад, не захаращувати відновлені елементи декору комунікаціями, вивісками тощо. Наразі, наприклад, проект реставрації дверей і брам фінансується з громадського бюджету. Добре, що цей проект працює, але це не зовсім правильний механізм, адже люди свого часу приватизували квартири і стали співвласниками будинку - вони несуть за нього відповідальність. І цю культуру відповідальності нам потрібно виховувати.
З нетерпінням чекаю, коли обіцяна міським головою зустріч відбудеться і наша робота розпочнеться.