Гуцалюк Сергей Борисович Начальник Южного межрегионального отдела Украинского института национальной памяти

2 травня: день, коли одесити зупинили “русскую весну”

2020-05-01 16:00:57

Офіційна позиція Українського інституту національної пам'яті по подіям 2 травня 2014 року в Одесі. 

2 травня виповнюються шості роковини трагічних подій в Одесі, коли ціною десятків людських життів було зупинено повзучий наступ “русской весни”. Довкола тих подій досі тривають політичні спекуляції, але потрібно пам'ятати, що вони стали кривавим розв'язком провокацій, розгорнутих весною 2014 року проросійськими силами в Одесі.

Уперше проросійські сили в Одесі заявили про себе 19 лютого 2014 року, коли на площі перед обласною державною адміністрацією було жорстоко розігнано мирну акцію протесту проти вбивств учасників Революції гідності в Києві. Озброєні кийками декілька сотень учасників антимайдану жорстоко побили багатьох проукраїнських активістів і журналістів. 

За декілька днів по тому проукраїнські сили створили в місті самооборону. 1 березня відбулася одна з наймасштабніших в Одесі акцій останніх десятиліть – Марш миру. Близько 10 тисяч його учасників пройшли містом до генерального консульства Російської Федерації з вимогами припинити збройну агресію проти України та окупацію Криму. Під тиском громадськості депутати Одеської облради закликали до недопущення вторгнення іноземних військ в Україну. Як свідчать дані Служби безпеки України, проросійські акції в Одесі взимку-навесні 2014 року інспірувалися з Росії. Лідери одеських сепаратистів отримували прямі вказівки та інструкції щодо розхитування ситуації в місті від кураторів з Москви.

У відповідь на рішення Одеської облради, 9 березня 2014 року проросійські сили облаштували на Куликовому полі наметове містечко. Вони проводили численні акції, неодноразово закликали керівництво Росії ввести війська в Україну, водночас переслідували проукраїнських активістів. Серед організаторів акцій на Куликовому полі були громадяни Росії, зокрема Антон Раєвський, один із ватажків російських неонацистів, в майбутньому бойовик, учасник війни на Донбасі, та Євген Мефьодов, згодом засуджений за організацію заворушень в Одесі.

Напередодні 2 травня організатори протестів на Куликовому полі оголосили повну мобілізацію у відповідь на плани українських активістів пройти Маршем миру разом з футбольними фанами місцевого “Чорноморця” і харківського “Металіста”. Матч між командами мав відбутися цього дня в Одесі.

По обіді, коли колона учасників Маршу миру вирушила з Соборної площі, дорогу їм перекрили люди з Куликового поля. На вулиці Грецькій відбулися сутички. Шестеро одеситів прямо в центрі міста були буквально розстріляні проросійськими бойовиками. Однією з перших жертв протистояння став сотник “Правого сектора”, правник Ігор Іванов. 

Місцеві підприємці, ресторатори, перехожі одесити, які того дня опинилися в центрі міста, підтримали учасників Маршу миру. Щоб зупинити озброєних бойовиків, зі столів і стільців вуличних кав’ярень, смітників, конструкцій зводилися барикади. Вулична бруківка ставала “набоями”, а бензин з припаркованих автомобілів використовувався для “коктейлів Молотова”. 

І тут нападникам не допомогли ані травматична і вогнепальна зброя, ані лояльне ставлення міліції… За декілька годин інтенсивного вуличного протистояння, сили бойовиків вичерпалися і вони почали рятуватися втечею.

Українські активісти були сповнені рішучості покласти край діяльності заколотників в Одесі, розігнавши їх головний осередок – наметове містечко на Куликовому полі. Однак через годину після зіткнень на Грецькій вулиці вони застали порожніми намети на площі. Їх мешканці перебралися у Будинок профспілок на Куликовому полі. З даху та вікон будівлі по українських активістах почалася стрілянина, в них полетіли “коктейлі Молотова” та каміння. Криваве протистояння продовжилося. У будівлю, де отаборилися проросійські сили, так само полетіли пляшки із запальною сумішшю і бруківка.

У певний момент на маршових сходах Будинку профспілок розпочалася пожежа. Обставини її виникнення дотепер не з’ясовані. Синтетичний матеріал, що був складений під сходами, затягнув отруйним димом всю будівлю, а температура перевищувала всі критичні показники.

За результатами розслідування групи “2 травня”, у Будинку профспілок від отруєння чадним газом і через падіння з висоти загинули близько 40 осіб. Багатьох забарикадованих врятували українські активісти, буквально знімаючи їх з вікон палаючої будівлі.

Як згодом заявить експертна група “2 травня”, трагедія в Одесі – лише епізод в цілому калейдоскопі подій:

“В сенсі причин та наслідків події в Одесі не були ізольовані від подій, що відбувалися раніше в місті і в країні. Заворушенням 2 травня передувала низка подій: силова ліквідація наметового містечка Євромайдану в Одесі; барикадування входів до будинку ОДА та заклики “захистити будівлю від прибулих, чужих бойовиків”; масове побиття під стінами ОДА активістів і журналістів; спроба примусити обласну раду проголосити чергову “народну республіку” 3 березня 2014 року. Так само, знакові події відбулися після трагічної дати і були пов’язані з нею: зміна керівництва ОДА та силових структур області; заворушення та захоплення будинку міського управління міліції 4 травня; розслідування кримінальних справ різними правоохоронними органами, їх розгляд у судових інстанціях”.

Події на Грецькій вулиці та Куликовому полі коштували життя багатьом учасникам протистояння з обох сторін. Після вигнання Януковича та до початку війни на Сході України вони були найкривавішими. Втім, аналізуючи перебіг подій в країні на той час, можна дійти висновку, що спротив українців 2 травня в Одесі, а згодом і 9 травня в Маріуполі остаточно зупинив повзучу спецоперацію спецслужб Росії під назвою “русская весна”. Сьогодні Одеса, Дніпро, Харків та інші міста півдня і сходу України живуть спокійним мирним життям, на відміну від Донецька та Луганська, де покласти край проросійським заколотам не вдалося.

Щоб нав’язати власну версію трагічних подій в Одесі 2 травня 2014 року, російська пропаганда запустила міф про “одеську Хатинь”, в якому проросійських організаторів заворушень представляють “мучениками”, а українських активістів “радикалами”. Натомість сумна правда виглядає інакше – десятки людей стали жертвами спецоперації російських спецслужб, і навіть тепер, шість років потому, агресор не залишає сім’ї загиблих у спокої і намагається скористатися горем людей, щоб сіяти розбрат та ворожнечу в українському суспільстві.

Аби спростувати фейки російської пропаганди, “група 2 травня”, що об’єднує незалежних експертів та небайдужих одеситів, зняла документальний фільм “2 травня. Без міфів”. Про наступ “русской весны” в Одесі та обставини трагедії розповідають безпосередні учасники подій.

Запрошуємо до перегляду.

 

Комментарии — 0
Войдите, чтобы написать отзыв.
Кино 42 Экология41 Помощь38 Полиция 36 Больница 30