Сердюк Владислав Михайлович

Про совість

2017-10-18 09:26:34

Я хотів написати цю статтю ще 16 жовтня. Місяць тому о 3 годині ночі на згарищі, яке колись було дерев'яним корпусом дитячого табору "Вікторія", знайшли тіла двох дівчаток, які відпочивали в цьому таборі і загинули під час пожежі. Те, що залишилось від третьої дівчинки, знайшли вже вдень.

Але 16 жовтня я нічого не написав, і 17 жовтня я нічого не написав. Я чекав. Я чекав, що посадові особи Одеської міської ради, Одеської обласної ради, чиновники інших місцевих і державних органів влади, члени слідчої групи поліції, члени комісії по розслідуванню цієї трагедії, створенної наказом голови Одеської обласної державної адміністрації або "видатні" діячі громадського руху Одеси якось згадають, що пройшов місяць, як дітей нема на цьому світі. Всі мовчать. Тільки деякі місцеві інтернет видання зробили публікації до цієї дати.

Все просто - совість нікого не мучить. А у багатьох її просто немає. Місяць з дня загибелі людей для України - це вже багато. За цей місяць стількі всього відбулося "цікавого" в країні. Та й взагалі для багатьох громадян головне не розібратися в тому, чому це сталося і хто винен, а, як то кажуть в народі, "двіж". Заради "двіжу" люди ходять на мітинги і акції протесту, б'ють пики одне одному і рахують зароблені на цьому гроші.

Для мене за цей місяць стала цілком зрозуміла схема зловживань посадовими особами органів місцевої влади, пов'язаних з будівництвом і експлуатацією дерев'яних корпусів в дитячому, підкреслюю, муніципальному таборі "Вікторія". Як колишній співробітник органу дізнання, зараз це називається орган досудового слідства, я можу абсолютно точно сказати, що кримінальна справа табору "Вікторія" вкрай проста для розслідування. Тут все на поверхні: є документи, є підписи в документах посадових осіб, є свідки, є речові докази, є "мертві душі"за яких конкретні особи отримували зарплатню, є зрозумілий ланцюжок посадових осіб, від директора табору до самого вищого керівництва міської ради, по якому з Дачі Ковалевького,93 до Думської площі,1 передавались вкрадені  у громади міста гроші, а, в зворотноьому напрямку, злочинні накази і розпорядження. Все є. Нема тільки совісті. Мабуть совість зараз не в моді, не її зараз час.

Комментарии — 0
Войдите, чтобы написать отзыв.
Экология43 Кино 42 Помощь39 Полиция 36 Больница 30