Сотні метрів траншей, шанців та окопів, викопані у степу та лісосмугах, бліндажі та укриття, дощ та спека, мороз та мряка, болото та сморід, боротьба з мишами та пацюками на позиціях (Дякувати Богу, що подбав про піхоту і сотворив котів та собак, без них було б туго).
А тут ще й "іхтамнєти" пригощають "братніми привєтами" різних калібрів, що до вітру інколи не можеш вийти, а лише через бійницю посилаєш відповіді, і коли чуєш над собою політ 82 мм. мін з нашого "стаціонара", що причаївся у сусідній балочці на 1 км. у тилу, який заставляє сєпарів заткнутись, то тобі така радість, що як у дитинстві, ніби мама відразу 10 пачок морозива принесла.
Інколи по два рази на добу чистка зброї, що сліди від масла та порохової гарі ще пару місяців з рук не відмивались.
Цілодобове чергування 24\7. Затишне і таке домашнє потріскування дров у буржуйці та коти котрі, поки ти був на чергуванні на спостережній точці біля "тапіка" у страшну заметіль, нагріли твій спальник, а потім як грілки обложили і тебе і під це блаженство ти засинаеш до наступного чергування.
Це завантаження на ешелони, в'язка техніки та майна. Миколаївський пекельний Ширлан та райські Херсонськи Олешки. Спокійний ротний та захеканий старшина, бо кожен щось для себе у нього просить вічно.
Перевірка зі штабу сектора на позиції, у такій снарязі, що ти таку тільки у кіно і бачив.
Радісні миті нагородження побратимів перед всім строєм заслуженими нагородами та гіркі хвилини усвідомлення втрати друзів, з якими тільки вчора їв борщ з одного казанка та пив коньяк "Коблєво" презентований з рідного дому давнім другом...
Битий ворог, котрий не пройде далі наших позицій. Ось що таке для мене особисто Українська Піхота.
Всіх причетних зі Святом, будьте товариство! Слава Україні!