Ось ми говоримо про реформу, стверджуємо, що якість медичної освіти на нулі, знаємо, що диплом за спеціалізацією "лікарська справа" можна купити, тощо. Констатуємо, що тих, кого на совість вчила стара система – лишились одиниці, а молоді таланти - розчаровані "якістю" освіти, зубожінням галузі та масово їдуть за кордон, прагнучи кращої реалізації. Сотні статей та блогів в ЗМІ про фуфломіціни, про ринок відкатного фуфла без діючих речовин, популярний паблік Комаровського, сторінка МОЗу, де розтлумачено, як шукати на Пабмеді та Кокрейні, переклад "західних" протоколів і т.д. – все як в суху воду.
І от в чому проблема з медреформою в Україні? Люди взагалі не розбираються, що їм призначають, постархаїчне малоінформоване суспільство не цікавиться власним здоров`ям. І я сам таким був, тому знаю, про що кажу.
І головна біда в тому, що на місцях нічого не змінилося і треба докласти дуже багато спільних зусиль, щоби хоч щось зрушити. Бо протоколи – це не набір літер. Протоколи лікування писані життями. В тому числі – життями одеситів, коли через ускладнення ГРВі та епідемії вірусних пневмоній люди помирали декілька сезонів підряд.
Тому я агресивно "за" недопущення до іспитів у медуніверситети тих, у кого бал ЗНО нижче 150. Тому я агресивно "за" реформу і агресивно за масову, примусову навіть, інформатизацію населення та заборону реклами "фуфла" у ЗМІ та на ТВ. Я агресивно "за" руйнування відкатної системи "заоохочення" лікарів, коли подекуди черги медпредставників під кабінетами більші за черги пацієнтів. Середня тривалість життя в країні – найнижча в Європі. Далі нема куди падати і вислуховувати "рекомендації дипломованих спеціалістів".